Міні-чат

Психологічна сторінка

                                                                                                                

  ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ

   ДНЗ № 3

  Кравченко Олена Василівна

                         ГРАФІК РОБОТИ

                                                                              практичного психолога ДНЗ № 3

                                                                             

Дні тижня

Час роботи

Перерва

Години консультацій

Понеділок

8.30 – 15.00

12.00 – 12.30

14.00 – 15.00

( для батьків)

Середа

8.30 – 16.00

12.00 – 12.30

15.00 - 16.00

( для  педагогів)

Четвер

8.30 – 16.00.

12.00 – 12.30

методичний день

Основні напрямки діяльності 

практичного психолога дошкільного закладу:

Діагностична робота. Проводиться з метою виявлення причин, що ускладнюють розвиток та виховання дітей та виявлення результатів проведеної корекційно - розвивальної роботи, можливих труднощів при навчанні в школі, подальше консультування батьків, рекомендації по підготовці дитини по організації занять з нею удома, по забезпеченню необхідного підходу до дитини.
Консультаційна робота. Проводиться з батьками та педагогами з питань розвитку особистості дитини та надається допомога у вирішенні питань, щодо навчання та виховання дітей.
Корекційно - відновлювана та розвивальна робота. Ця робота сприяє повноцінному психічному та особистісному розвитку дітей. В дошкільному закладі накопичені матеріали для корекції агресивності, гіперактивності, тривожності, розвитку пізнавальних процесів та готовності до навчання в школі. Для розвитку пізнавальних процесів та здібностей дітей відповідно до вікових можливостей (сенсомоторних здібностей, сприйняття, памя`ті, спостережливості) використовуємо комп`ютерну грамоту у роботі з дітьми. Використання комп`ютера в освітньому процесі допомагає підготувати дитину до життя в сучасному інформаційному суспільстві, сприяє формуванню її компетентності.
Психологічна просвіта. Відбувається з батьками та вихователями за допомогою семінарів - практикумів, бесід, педрад, виступів на батьківських зборах, робота клубу "Турботливі батьки". В процесі отримуються психологічні знання щодо розвитку і виховання дитини.

 

Психологічна характеристика  розвитку дитини двох-трьох років
Психологічна характеристика розвитку дитини  трьох-чотирьох років
ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИТКУ  ДИТИНИ ЧОТИРЬОХ - П'ЯТИ РОКІВ
Характеристика дітей п'яти - шести років

      

Поради психолога

1.Спробуємо не говорити "НЕ МОЖНА" у світі , повному небезпеки(поради психолога)

2.Як визначити самооцінку дитини?(консультація для батьків)

3.Гра для батьків "ЕМОЦІЙНА БУХГАЛТЕРІЯ"

4. Чому дитина пускає в хід кулаки (консультація для батьків) 

5.Як мамі подолати панічний страх за дитину ( консультація)

 

                         

                   

     Психолог повинен допомогти вам у разі:
  • будь-яких проблем у вихованні дитини;
  • при будь-яких конфліктах між вами і вашою дитиною;
  • гіперактивності;
  • ослабленности нервової системи (наприклад, при відновленні після тривалої хвороби);
  • страхах і відразі;
  • сором’язливості;
  • демонстративному непослуху (навмисне робить саме тому, що не можна, наприклад, лається);
  • агресивності, жорстокості;
  • тиках, нав’язливих рухах;
  • енурезі (нетриманні сечі);
  • коли ви не впевнені, що ваша дитина достатньо інтелектуально розвинена (у неї погано розвинені мова, пам’ять, увага, їй важко дається рішення задач і т. п.).;
  • після пережитих дитиною серйозних фізичних захворювань: травм, інфекцій;
  • після пережитих дитиною психологічних травм: надзвичайна подія, сильний переляк, насильство і т. п.;
  • брехливості, крадіжці і ін.;
  • коли ви не знаєте, як виховувати, не лаючи, не зриваючись, не караючи частіше, ніж це слід робити.

 

     Невролог (невропатолог, психоневролог) – це лікар, до завдань якого входить встановлення збереження нервової системи. Якщо ваша дитина пережила важку травму або інфекцію, яка може вплинути на розвиток її нервової системи, вона буде довго спостерігатися у невролога.
     При серйозних відхилень у нервово-психічному здоров’ї (СДУГ, нав’язливі руху, сильні страхи), слід звернутися не тільки до психолога, а й до невролога, який має визначити, чи потрібно додатковий медичний (як правило, загальнозміцнюючий) вплив або з нервовою системою дитини все в порядку.
     Треба завжди пам'ятати, що одна дитина може сильно відрізнятися від іншої в своєму розвитку, тут завжди можливі істотні варіації. Худенький, рухливий, сильний, активний хлопчик сяде і встане на ніжки раніше, ніж пухкенька, спокійна, менш жвава дівчинка. Однак це не означає, що дівчинка в порівнянні з цим хлопчиком запізнюється в розвитку. У подібному випадку слова «затримка» або «відставання» позбавлені всякого сенсу. 
     Кожна дитина розвивається по-своєму, відповідно з дозріванням її власної нервової системи, а також залежно від того, як за нею доглядають. Цілком очевидно, що в моторному плані ніякої рівності не існує, інакше будь-яка людина могла б стати тенісним чемпіоном або переможцем лижних гонок. 
     Крім того, треба враховувати, що вже в перші тижні життя виявляються очевидні відмінності в поведінці хлопчиків і дівчаток. Зрозуміло, з самого народження ваша манера бути поруч з дитиною, говорити з нею, пестити її, поведінка батька, який з самого початку буде проявляти до дівчинки більше ніжності, можуть вплинути і, поза всяким сумнівом, вплинуть на розвиток дитини. Саме тому можна, поряд з біологічною чоловічою або жіночою статтю, говорити про існування соціального статі, що складається під впливом методу виховання майбутнього чоловіка або майбутньої жінки. 
     Часто говорять, що дівчатка розвиваються швидше за хлопчиків. Це невірно, коли мова йде про дитинство і в ранньому дитинстві. Безсумнівно, статеве дозрівання відбувається у дівчаток раніше, ніж у хлопчиків. В них раніше настає психологічна зрілість, і шістнадцятирічна дівчинка дійсно нерідко вже майже сформована жінка, тоді як шістнадцятирічний хлопчик - все ще велика дитина. 
     Але, залишаючи в стороні всі індивідуальні варіації, у немовлят чоловічої статі моторний розвиток відбувається швидше, ніж у маленьких дівчаток, і, якщо брати в середньому, вони в одному й тому ж віці здатні проробляти більше різних дій. 
     Також не можна повністю ігнорувати ту обставину - і затятим поборникам рівності статi не завадило б над цим гарненько задуматися, - що особливості, притаманні певнiй статі, укладені в кожній клітині організму. Кожна клітина жіночого організму відрізняється від відповідної їй клітини організму чоловічого.
 

     Норма - поняття дуже важливе. Всім лікарям постійно доводиться проводити грань між тим, що можна вважати нормальним, і тим, що явно виходить за межі норми. І стосується це як проблем власне медичних, органічних, так і чисто психологічних. 
     Говорячи про проблеми фізичного розвитку дитини межа між «нормальним» та «ненормальним» вельми і вельми розпливчаста. Візьмемо найпростіший приклад. Як часто матері божеволіють через те, що перший зуб у дитини ще не прорізався до 6 місяців, або через те, що перший молочний зуб ще не випав до 6 років. Насправді все це не має ніякого значення. Норма - це золота середина. 
     Поняття норми ще більш розпливчате у всьому, що стосується дитячої психології. І часом все залежить тільки від того, як батьки сприймають поведінку своєї дитини. 
     Абсолютно нормально (і нічим тут обурюватися!), коли малюк півтора років від роду,  якому забороняють щось робити, повертається до спроби зробити саме це знову і знову,  упирається, немов провокуючи батьків на протест, немов кидаючи їм виклик, і так повторюється два, три, чотири рази, - це він перевіряє вашу здатність дозволити йому бажане чи заборонити насправді. 
     Абсолютно нормально (і нічим тут обурюватися!), коли хлопчик чи дівчинка в 6 років бреше, щоб приховати якісь свої дії, про які йому точно відомо, що вони можуть викликати осуд, якщо не покарання. Цілком нормально, що дитина наполягає на своїй брехнi, заперечуючи цілком очевидне, - це необхідно їй для самоствердження, для збереження в недоторканності власної особистості.
ДИТИНСТВО БЕЗ НАСИЛЬСТВА

Занадто часто у житті ми зустрічаємося з жорстокістю або стаємо її свідками. На жаль, вона не обминає і найбільш вразливих членів суспільства - дітей.

Міфи та стереотипи про насильство

Куди звернутися по допомогу

Національна "гаряча лінія" з протидії домашньому насильству, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації

тел. 0 800 500 335 (дзвінки в межах України безкоштовні);

тел. 386 (безкоштовно для абонентів MTC, Лайф, Київстар)

Кампанія «Один із п‘яти»

Проблема сексуального насильства над дітьми є проблемою прихованою. Надзвичайно тяжко встановити кількість потерпілих дітей. За оціночними даними Ради Європи кожна п'ята дитина страждає від різних форм сексуального насильства. Часто засоби інформації висвітлюючи історії про дітей, які зазнали насильства, були викрадені чи навіть вбиті, описують злочинців-незнайомців, але важливо знати, що такі злочини не є типовими. Особи, які скоюють сексуальне насильство над дітьми, у 8 випадках із 10  зазвичай є добре знайомими людьми для дитини. Це можуть бути члени сім‘ї, друзі, сусіди. Деякі з них працюють на посадах, що передбачають постійний контакт з дітьми, деякі мають авторитетні позиції та користуються довірою і повагою серед інших дорослих. У випадку, коли агресор є близьким родичом, дитина може не розповідати про насильство аж допоки не стане дорослою. А може не розповісти ніколи. Український фонд «Благополуччя дітей» розробив та апробував методичний посібник щодо проведення занять з дітьми старшого дошкільного віку з питань формування стратегій безпечної поведінки та розповсюджує відео та друковані інформаційні матеріали для дітей та батьків, що були розроблені Радою Європи в рамках кампанії «Один із п'яти» .

Матеріали кампаниї :

- мультфільм "Кіко та рука";

- методичний посібник "Навчіть дитину захищатись";

- плакати "Навчіть свою дитину правила "Тут мене не торкайся"

можна знайти на сайті "Український фонд благополуччя дітей"


 

     Майже в кожній групі дитячого садка, у кожному класі зустрічається бодай одна дитина з ознаками агресивної поведінки. Вона нападає на інших дітей, обзиває і б’є їх, відбирає й ламає іграшки, навмисно вживає грубі слова – одним словом, стає «грозою» усього дитячого колективу, джерелом засмучень вихователів та батьків. Цю йоржисту, забіякувату, грубу дитину важко прийняти такою , якою вона є, а ще важче зрозуміти.

     Однак агресивна дитина, як і будь-яка інша, має потребу в ніжності й допомозі дорослих, тому що її агресія – це насамперед виявлення внутрішнього дискомфорту, невміння адекватно реагувати на події, що відбуваються довкола неї.

читати далі
 

 

      Тривожна дитина, входячи до групи, напружено вдивляється в усе, що  є навколо, несміливо, майже беззвучно вітається і обережно сідає на  краєчок найближчого стільця. Здається, що вона очікує яких-небудь  неприємностей.
      Таких дітей чимало. Часто вони очікують найгіршого. Діти почуваються  безпомічними, побоюються грати в нові ігри, приступати до нових видів  діяльності. У них завищені вимоги до себе, вони дуже самокритичні.    Рівень їх самооцінки низький, такі діти справді думають, що вони гірші за  інших, некрасиві, нерозумні, незграбні. Вони шукають  заохочення,  схвалення дорослих у всіх справах.

  читати далі

 


 

        Серед багатьох проблем сучасного дитинства батьки та вихователі часто стикаються з відсутністю в дітей інтересу до будь – чого: пізнання, діяльності, інших людей, світу. Часом виконуючи певні дії, діти не відчувають до них інтересу, бажання вникнути, довідатися, зрозуміти. Що ж відбувається з нашими дітьми, чому зникає інтерес, чому гаснуть очі й виникає протиприродна апатія, байдужість і втома, вичерпується натхнення? У чому причини душевного спустошення?

     Нудьга – (за словником Володимира Даля) визначається як тяжке відчуття від млявого, бездіяльного стану душі, томління.
     Отже, нудьга або відсутність інтересу – певний стан душі. Якщо діти відчувають нудьгу, в них відсутній інтерес – це сигнал неблагополучя душевного стану, сигнал того, що особистість розвивається не в тому напрямку. Нудьга – протиприродний дитячому віку стан.

   Читати далі

 


 

     «Мій малюк на місці не сидить і двох хвилин, навіть коли їсть за столом, все прагне втекти кудись. І так до самого вечора, а потім ніяк не вкладеш спати »- розповідає мама 4-річного хлопчика.
     На перший погляд, нічого особливого: адже для дошкільника підвищена рухова активність є нормою.
     Проте активність буває різною.
     Слід звернути увагу на кілька аспектів. Отже, якщо ваша дитина:
  • постійно знаходиться в русі, навіть втома проявляється не зменшенням, а наростанням рухової активності, і, якщо не вживати ніяких дій, все закінчується плачем;
  • подібна активність виявляється скрізь: і вдома, і в дитячому садку, і в магазині, і в поліклініці, і в гостях;
  • його важко вкласти спати на ніч, не кажучи вже про те, щоб укласти таку дитину на денний сон, при цьому і уві сні вона продовжує «рухатися»;
  • на неї не діють вмовляння і прохання, і такі «непедагогічні» методи впливу як залякування («прийде тато, він тобі  покаже») і шантаж («якщо не припиниш - викину всі іграшки») - теж виявляються безрезультатними, а застосування фізичного покарання ( шльопнути по попі, дати потиличника) - тільки озлоблює дитину і погіршує її поведінку; 
  • не контролює свою агресію: як що не так - б'ється, штовхається, кусається, може вдарити іграшкою, палицею, каменем - будь-яким предметом, що опинився в той момент в руках або неподалік;
  • говорить багато і швидко, не дослухавши до кінця, перебиває співрозмовника - така собі «тараторка»,в такому випадку слід звернутися до невролога та психолога, оскільки дана поведінка може бути   свідченням синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ).
     Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) - це не просто поведінкова проблема. Часто можна почути, що гіперактивну дитину просто «батьки не виховують», «він ременя не пробував», «йому вдома    все дозволяють» та інші подібні вислови. Однак така дитина просто НЕ МОЖЕ вести себе по-іншому. Причиною СДВГ є не сформованість або дефіцитарність структур головного мозку, а саме лобових відділів кори. І для усунення даної проблеми одного «правильного» виховання мало.   

    Профілактика дитячих страхів

  Найкращий засіб профілактики дитячих страхів - взаєморозуміння батьків та дітей. А це можливо лише в тому раз, якщо батьки розуміють причини вікових змін своєї дитини та відповідно змінюють своє відношення до дитячих проблем... 

     Безлад в дитячій кімнаті

Беспорядок в детской комнате Від багатьох мама доводиться чути, що їх діти весь час влаштовують у своїй кімнаті безлад. Не встигла мама прибрати на столі, а там вже безліч книжок, малюнків....

      Про роль батька у вихованні дитини

О роли отца в воспитании ребенка  Роль батька у вихованні дитини неможливо переоцінити. Психологи виділяють такі риси, які мають бути притаманні хорошому батькові: 1) уміти й хотіти пояснювати дитині нові незнайомі речі та явища; 2) хвалити, якщо дитина робить успіхи; 3) бути завжди на зав'язку - щоб дитина будь - якої миті могла звернутись до батька; 4) демонструвати дитині бажання вислухати та допомогти; 5) мати спільні заняття; 6)активно цікавится успіхами дитини; 7) матеріально забезпечувати дитину.

Готовність дитини до школи

  Слід мати на увазі, що в дошкільному закладі не може бути спеціально організованого навчального процесу. володіння дітьми знаннями і навичками може відбуватися лише у поєднанні з усіма процесами життєдіяльності дошкільника, має носити цілеспрямований, систематичний характер. завдяки чому формується комплексна готовність систем і функцій організму, фізичного стану, психіки, розумових здібностей, індивідуально - особистісних характеристик дитини до систематичного навчання у школі.

Що має знати ваша дитина при вступі до школи....

Адаптація дитини з року життя до умов ДНЗ

Адаптація - це пристосування організму до нової обстановки. Початок відвідування  дошкільного закладу - це не тільки умови життя і діяльності, режиму і харчування - ,а й нові контакти, оточення, взаємини. вимоги і обов'язки. Всі зміни для дитини  відбуваються одночасно, створюючи тим самим стресову ситуацію, яка без спеціальної організації може призвести до невротичних реакцій: порушення емоційного стану. погіршення сну, апетиту, частих захворювань, страхів. Адаптація у різних дітей  відбувається по різному.

Існує 12 основних правил і рекомендацій фахівців, які допоможуть  адаптуватись вашій дитини в дошкільній установі.

 
   "СКАЖИ, ЩОБ ВИМКНУЛИ ВІЙНУ!"

Ми маємо висловити не лише свою позицію щодо ситуації, у якій багато хто сьогодні опинився, і підтримати вихователів і батьків, яким складно визначитися, як розмовляти з дітьми про війну: чи взагалі потрібно про це говорити, якщо так, то, які надавати оцінки, як заспокоїти і допомогти дитині відчути впевненість, що світ не рушиться, що завтра обов’язково прийде.

ТЕЛЕФОНИ ГАРЯЧИХ ЛІНІЙ

Як допомогти пережити " травматичний стрес "

Для всіх нас непросто переживати останні і сьогоднішні події в Україні. Ці події відносяться до категорії екстремальних, а емоційні реакції на них можуть викликати «травматичний стрес». Тобто, така реакція може бути не тільки в учасників подій, але й у присутніх поруч, і у тих, хто спостерігає за подіями через ЗМІ, або навіть чув про них.

Наші діти, навіть не були посвячені в деталі подій, але спостерігали страх і стурбованість батьків, чули тривожні, різкі агресивні проголошення. Змінювався звичайний хід сімейних справ, вся атмосфера була наповнена тривогою.  Тому, можливо, в найближчий час дітям потрібна буде Ваша допомога у відновленні рівноваги.

 В цьому Вам допоможуть наступні рекомендації:

  Малюнок - ключ від замочка внутрішнього світу дитини

Чи вміють ваші діти малювати? Звісно, що так. А чи замислювались ви коли-небудь над тим, що дитячий малюнок є певним дзеркалом внутрішнього світу дитини з відображенням подій радісних і сумних, хвилювань і бажань. У малюванні дитина знаходить задоволення, пізнає світ, намагається зрозуміти і усвідомити оточуючу дійсність. Уважний спостерігач за зображувальною діяльністю малюка може побачити для себе багато нового і несподіваного, наприклад : «прочитати»:  хто товаришує з дитиною, кого вона любить і хто її ображає, а також може вгледіти «правдиву» картину внутрішнього світу. До 10 років мовою малечі є малюнок і тому його необхідно вміти  зрозуміти щоб вчасно звернутися до спеціаліста за порадою і головне не пропустити жодної проблеми у житті малюка. Спробуйте поставити для себе наступі запитання , які допоможуть з’ясувати чим живе дитина.

   Поради батькам діти яких соромляться брати участь у дитячих святах

Часто діти соромляться приймати  участь у музичних розвагах та святах з різних причин. Як подарувати дитині справжнє свято?

Як визначити темперамент у дитини

Типы детского темпераментаТемперамент  - це вроджені індивідуальні властивості людини, що визначають її реакцію на подразники наколишнього середовища. Особливості фізіології та психології особистості впливають на швидкість, врівноваженість і силу реакції , що тягне за собою певні психічні прояви: тмп, міміку, манеру спілкування, рухливість.

Тест для визначення  типу темпераменту у дитини

Вікові кризи у дітей

 Кризис у детей трех лет Кожна  дитина проходить моменти вікових криз, але батькам не варто цього лякатися, тому, що саме ці кризи знаменують  важливі етапи її психічного розвитку при переході на нову сходинку дитинства. Якщо ви звернули увагу на те, що дитина різко змцнилася, постарайтеся стати більш гнучкими в методах виховання і дайте дитині  можливість проявляти самостійність.

Чотири вікові кризи дитини.

ЯК СКЛАСТИ ТЕРАПЕВТИЧНУ КАЗКУ?

«Казка чудово допомагає у вирішенні психосоматичних проблем, у тому числі і тих, які пов’язані з фізичними недугами» – вважає кандидат психологічних наук, казкотерапевт Разіда Ткач і пропонує алгоритм, за яким можна скласту будь-яку терапевтичну казку.Вдома мама чи тато можуть скласти терапевтичну казку самостійно.

КАЗАНОК ГАРНОГО НАСТРОЮ

Цю вправу добре використовувати в такі моменти, коли у дитини безпосередньо трапилась якась неприємність, вона про щось сумує, переживає. Проговоріть з нею, що саме її турбує, і запропонуйте разом «поворожити». Придумайте, що б їй в цій ситуації допомогло, що для цього можна приготувати – і здійсніть задумане.

Крім того, вправа впливає на розвиток уяви, підвищує впевненість в собі.